Аліменти підлягають стягненню навіть за кордоном!

Рішення українського суду про стягнення аліментів підлягає виконанню на території іноземних держав. За загальноприйнятим нормам, переїзд дитини або батька-платника аліментів на постійне місце проживання за кордон, зміна ними громадянства не позбавляють дитину права на утримання. Рішення суду України про стягнення аліментів підлягає виконанню на території іншої країни після його визнання. Також і рішення іноземного суду може бути виконане на території України.

Стягнення проводиться на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном» від 20 липня 2006 року і з метою забезпечення впорядкованого застосування в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, укладеної в Нью-Йорку 20 червня 1956.
Позов про стягнення аліментів розглядається судом України за місцем проживання позивача (стягувача по аліментах). Обов’язковою умовою для подальшого визнання і виконання такого рішення за кордоном є належне інформування відповідача (боржника по аліментах) про процес у випадках, коли він відсутній на території України. З цією метою український суд звертається із судовим дорученням про вручення судових документів та / або здійснення окремих процесуальних дій відповідача в компетентні органи іноземної держави за місцем його проживання. На час виконання судового доручення розгляд справи зупиняється.
Після розгляду справи по суті і винесення рішення останнє повинно бути направлено відповідачу. І тільки після цього стягувач по аліментах може звертатися до компетентних органів з клопотанням про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на території іноземної держави. Це рішення на території іншої країни буде виконуватися відповідно до договору про надання правової допомоги.
У більшості випадків такі клопотання за посередництва обласних територіальних управлінь юстиції направляються до Мін’юсту для подальшого відправлення компетентним іноземним органам.
Якщо батько живе в Україні, а дитина – за кордоном, позов про стягнення аліментів може бути подано до суду в Україні.
Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплаті додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміні способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися не тільки по місцезнаходженням відповідача, а й за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Звернення іноземного позивача з позовною заявою про стягнення аліментів (про зміну розміру аліментів) з відповідача, який проживає в Україні, здійснюється через уповноважений орган своєї держави. Останній направляє відповідні документи Міністерству юстиції України.
Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення іноземного суду може бути пред’явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред’явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Як стягнути аліменти на дитину, якщо один з батьків проживає за кордоном?

Щоб стягнути аліменти з боржника, яка живе за кордоном, у громадян України є два способи:
– звернутися до компетентного органу іноземної держави, де проживає боржник, з клопотанням про визнання і видачі дозволу на виконання рішення суду України про стягнення аліментів (якщо питання стягнення аліментів вирішувалося в Україні і є рішення суду);
– звернутися до компетентного органу країни, в якій проживає боржник, із заявою про винесення рішення по аліментах (така можливість передбачена Конвенцією ООН 1956 року і Гаазької конвенції 2007 року, однак на практиці в повному обсязі держави погоджуються приймати такі заяви).

Які документи слід подавати?

У разі, коли є рішення суду України про стягнення аліментів, необхідно звернутися з клопотанням стягувача про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів, адресований суду іноземної держави.

У клопотанні повинні бути зазначені:
Повне ім’я відповідача (боржника).
Дата народження.
Громадянство, а також, наскільки це відомо позивачеві (стягувачу), його адреса або адреси протягом останніх 5 років.
Рід занять і місце роботи.
Наявні відомості про фінансовий і сімейний стан боржника, в тому числі інформація про належне йому майно.
Будь-яка інша інформація, яка може сприяти встановленню місцезнаходження боржника або виконання клопотання.

До клопотання докладають належним чином оформлені судом, який виніс рішення, такі документи:
Завірена судом копія судового рішення з відміткою, рішення вступило в законну силу.
Довідка державного виконавця про часткове виконання або невиконання рішення на території України.
Довідка суду про те, що відповідача належним чином повідомили про день судового засідання, і копії документів, що підтверджують це, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні.
Завірений переклад клопотання та його додатків на іноземну мову.
У разі виїзду одного з батьків – платника аліментів на постійне місце проживання за кордон, обов’язок по утриманню дитини не припиняється. Для забезпечення виконання зобов’язань можна: укласти договір між платником аліментів і тим з батьків, з яким залишається дитина, укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно.
Якщо боржник проживає або постійно працює в державі, з яким відсутня міжнародний договір, який передбачає спрощений порядок звернення про стягнення аліментів, питання про стягнення аліментів вирішується виключно в порядку і на умовах, визначених законодавством такої іноземної держави. В такому випадку стягувач самостійно або через адвоката звертається до іноземного суду або іншого компетентного органу для вирішення питання про стягнення аліментів або про визнання і виконання рішення українського суду.

Як стягнути аліменти, якщо боржник офіційно не працює і у нього немає майна?

Багатьом знайома ситуація, коли аліменти стягнуті, але боржник ніде офіційно не працює і у нього немає ніякого майна – реально отримати аліменти “не реально”.

І одна справа, коли зроблено все, що залежить і від стягувача, і від виконавця і інша справа, коли виконавчий лист просто знаходиться «на виконанні».

Що робити коли боржник не з’являється на виклики виконавця?

Як відомо, переважно листування з боржником ведеться простими, які не рекомендованими, листами.

Це стратегія боржника або пошта так працює, але листи повертаються (рекомендовані). Таким чином боржник не отримує листів, не йде до виконавця і не повідомляє про причини неявки.

В такому випадку можна вдатися до приводу боржника, що передбачено ст. 438 Цивільного процесуального кодексу України та п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

До підстав, чому суди відмовляють у задоволенні клопотань виконавців відноситься: неналежне підтвердження факту повідомлення відповідача про виклик, ненадання суду інформації про доходи боржника, майна і т.п.

Привід здійснює поліція відповідно до п. 27 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліції» і відповідно до розділу V Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів.

Що робити, якщо боржник не проживає за адресою реєстрації та / або привід не дав результатів?

Якщо місце проживання боржника невідомо, можна оголосити його в розшук.

Оголошення боржника в розшук також регулюється ст. 438 Цивільного процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Істотним підставою для відмови в задоволенні подання виконавця є відсутність доказів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та виклики боржника до виконавця.

Розшук здійснює поліція відповідно до п. 27 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліції» і відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 408 від 27.08.2008 року «Про затвердження Порядку розшуку боржника – фізичної особи».

Згідно цього Порядку, для розшуку боржника робляться такі заходи, наприклад, як:

1. Вивчаються матеріали, які містять інформацію про боржника;

2. Встановлюється коло осіб, з якими боржник підтримував стосунки і які ймовірно мають відомості про його місцезнаходження;

3. Здійснюється перевірка за реєстрами і обліками:

3.1. Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів по отриманню ідентифікаційного номера або відмови від нього;

3.2. військкоматів;

3.3. сервісних центрів МВС по реєстрації транспортних засобів;

3.4. підрозділів дозвільної системи по реєстрації зброї;

3.5. банківських установ про наявність рахунків (у встановленому законодавством порядку).

4. За місцем навчання або роботи – для отримання відомостей, які можливо будуть використані в розшуку.

Обмеження в праві водіння, виїзду за кордон та інше.

Якщо у боржника по аліментах є по ним заборгованість за 4 місяці і більше, то виконавець вживає заходів щодо:

– арешту рахунків в банках;

– тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною і охолощена зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

– тимчасового обмеження боржника у праві полювання;

– тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Поки такі обмеження є малодійовими, з урахуванням карантину COVID-19. І при цьому:

– тимчасове обмеження боржника у праві управління транспортними засобами – під час пандемії COVID-19 таке обмеження стає найбільш небажаним для платників аліментів.

Якщо при наявності цієї заборони водій буде керувати транспортним засобом, то його притягнуть до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП:

Керування транспортним засобом особою, щодо якої встановлено тимчасове обмеження в праві керування транспортними засобами, – тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

До слова, при необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов’язковою для виконання поліцією.

Залучення до адміністративної відповідальності за несплату аліментів

Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення вносилися спеціально, щоб стимулювати неплатників аліментів їх платити.

Кримінальна відповідальність за несплату аліментів

При заборгованості за 3 місяці і більше виконавець повідомляє стягувача про можливість звернеться в поліцію із заявою про скоєння злочину, передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України (відповідно до ч. 11 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, по відношенню до неплатника аліментів можна застосувати ряд заходів, які можуть впливати на боржника і він сплатить заборгованість, що виникла.

Звільненння працівника під час карантину – законно!

Останнім часом на сторінках окремих видань, які женуться за сенсацією, з’явилися консультації, в яких повідомляється, що за кожного звільненого під час карантину працівника керівникам загрожує штраф в розмірі до 51 тисяч гривень або виправні роботи, а також позбавлення права обіймати певні посади строком до 3 років або виправними роботами на строк до 2 років. Звичайно, це призводить до зайвої паніки в бухгалтерських колах. Тому в консультації розглянемо підстави для звільнення працівників у період дії карантину, яке є законним правом роботодавця.

В першу чергу варто зауважити, що ніякі зміни щодо звільнення працівників на період здійснення карантинних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню COVID-19, не вносилися.

Підстави для припинення трудового договору з працівником визначені в ст. 36, 38-41, 45 КЗпП, а саме:

– угода сторін;
– закінчення терміну дії трудового договору;
– призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи і посада;
– розірвання трудового договору з ініціативи працівника;
– розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу;
– розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;
– переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
– відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці;
– набрання законної сили вироком суду, який виключає можливість продовження роботи;
– укладення трудового договору (контракту) всупереч вимогам Законів від 16.09.14 р № 1682-VII «Про очищення влади» і від 14.10.14 р № 1700-VII «Про запобігання корупції»;
– підстави, передбачені контрактом та іншими законами.
Таким чином, якщо якийсь з вищенаведених підстав виникло в період карантину, звільнення працівника буде законним. Роботодавець не нестиме ніякої відповідальності за таке звільнення.

Затопили сусіди зверху! Що робити?

Ситуація, коли “заливають” сусіди, всім давно відома. Як правильно діяти в таких випадках і як захистити свої права?
 
Безперечно, всі питання з відшкодування збитків, завданих затопленням квартири, бажано врегулювати самостійно, “мирно” і не доводити справу до суду. Адже судові процедури можуть тривати від шести місяців до декількох років. Однак, в тому випадку, коли винуватець відмовляється добровільно відшкодовувати завдані збитки, потрібно ретельно підготувати всі необхідні документи і подавати позов до суду.

Фіксація факту затоплення

В першу чергу, необхідно написати заяву в ЖЕК, який обслуговує Ваш будинок. На підставі заяви, працівники ЖЕКу складають акт про затоплення, в якому вказується його причини і місце, також вказується, що саме було пошкоджено. Акт складаються в присутності винуватця затоплення. Якщо він не побажав бути присутнім при роботі комісії, це не може бути причиною для оскарження в суді. Головне, повідомити винуватцеві про дату і час проведення робіт письмово (рекомендованим листом). У більшості випадків, якщо господар квартири, звідки сталося затоплення, зацікавлений у врегулюванні проблем, він знайде можливість бути присутнім при складанні акта.

На всіх етапах обов’язково потрібно робити фото- і відео- зйомку результатів і наслідків затоплення. Надалі, ці матеріали долучаються до позову.

Оцінка збитку експертною компанією

Після складання акту необхідно оцінити вартість завданих збитків. Для експертизи потрібно запросити незалежних судових експертів. Вони оцінюють збитки за зіпсовані шпалери, підлогу, штукатурку тощо. Фахівці розраховують вартість будівельних матеріалів і ремонтних робіт. Для того, щоб експертиза була об’єктивною, її слід робити через деякий час після затоплення. Таким чином, можна буде виявити наслідки затоплення, які проявляються пізніше.
На проведення експертизи необхідно запросити власника квартири, звідки сталося затоплення. Винуватець також має право запросити своїх експертів, які зможуть провести власну оцінку.

Тільки після проведення експертизи і складання акту можна робити ремонтні роботи в квартирі.

Моральна шкода

Сума компенсації моральної шкоди за завдані незручності не регламентовані законодавчо і визначаються судом суто індивідуально. У той же час, в результаті затоплення Ви протягом деякого часу живете в квартирі, яка незручна для проживання, а саме: не працюють електроприлади, Ви не можете належним чином готувати їжу, відпочивати, Ви змушені витрачати свій час на усунення наслідків затоплення. На підставі цього й формується розмір морального збитку, який має бути доведений в суді.

Витрати на експертизу і судові процедури

Після того, як всі необхідні документи оформлені, подається позов і очікується рішення суду. Якщо ж відповідач ігнорує і не з’являється на судові засідання, то рішення буде прийнято без нього (заочне рішення). Це тільки збільшить час на проведення судових процедур.

Разом з тим, якщо дотримуватися всіх необхідних процедур, цілком реально можна стягнути з винуватця суму заподіяної шкоди, моральну шкоду та витрати, пов”язані з розглядом справи в суді.

Що потрібно знати про укладення шлюбу з іноземцем?

Шлюб в Україні можна укласти між:

Громадянином України і громадянином іншої держави;
Громадянами інших країн.
При укладанні шлюбу в Україні форма та порядок укладання шлюбу будуть визначатися правом України.

Необхідно відзначити, що консульська установа чи дипломатичний уряд також здійснює оформлення шлюбів. Під час укладення шлюбу між громадянами України (у разі проживання одного з них за межами України) в консульській установі або дипломатичному представництві України – застосовується право України.

Важливо! У свою чергу, укладення шлюбу іноземних громадян в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні – застосовується право акредитованої держави.
Якщо Ви громадянин України та плануєте оформити шлюб з іноземним громадянином за межами України відповідно до права іноземної держави, з можливістю повернутися на батьківщину і бажаєте, щоб такий шлюб був дійсним на території України для громадянина України, дотримання вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу є обов’язковим .

При укладанні шлюбу з іноземним громадянином також можна укласти і шлюбний договір. При цьому сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору.

Спірні відносини найчастіше виникають щодо правових наслідків шлюбу укладеного з іноземним громадянином, а саме:

майнові відносини подружжя;
припинення шлюбу;
визнання шлюбу недійсним;
встановлення та оскарження батьківства;
права і обов’язки батьків і дітей;
зобов’язання з утримання;
усиновлення;
утримання родичів та інших членів сім’ї.
Можуть виникнути труднощі при визначенні права, яким будуть регулюватися вищевказані відносини. Внаслідок шлюбу з іноземцем часто виникають такі ситуації, коли у одного з батьків і дітей різне громадянство, майно в різних країнах, а місце проживання і зовсім можуть не збігатися.

Важливо! Такі питання врегульовані законодавством України, але в разі розлучення з іноземним громадянином, нормативна база іншої держави, що регулює розлучення, може зовсім не збігатися з нормами законів України.
Згодом, можна побачити сумну картину – тривалі судові розгляди, невизначений статус подружжя, а також їхніх дітей і майна.

Для реєстрації шлюбу іноземному громадянину в Україні потрібні будуть такі документи:

Документальне підтвердження відсутності шлюбних зобов’язань на території іншої держави (тієї держави з якого прибув майбутній чоловік / дружина). Це може бути один з нижче перерахованих документів:
Рішення суду або свідоцтво про розірвання шлюбу.
Заява про відсутність перешкод на укладення шлюбу від іноземного чоловіка / дружини, встановленого формою його / її країни;
Довідка про місце проживання від іноземного чоловіка / дружини;
Переклад паспорта майбутнього чоловіка / дружини на Українську мову, нотаріально завірений.
Цей список доповнюється в залежності від області і міста реєстрації шлюбу. Попередньо уточніть даний список в РАГСі за своїм місцем прописки і передайте його майбутньому чоловікові / дружині на ознайомлення.

Всі перераховані вище документи, повинні бути підтверджені для дії на території України.

Для реєстрації шлюбу в іноземній державі громадянин України повинен зібрати такий пакет документів:

Заява про відсутність шлюбу на території України (нотаріально завірена).
Свідоцтво про народження, обов’язково нового зразка.
Рішення суду / свідоцтво про розірвання шлюбу (якщо був раніше союз).
Свідоцтво про смерть чоловіка / дружини (якщо Ви є вдовою, вдівцем).
Паспорт громадянина України + Закордонний паспорт.
Довідка про несудимість (якщо потрібно).
Довідка з ГМС про місце реєстрації (якщо не впевнені у оформленням, ми із задоволенням допоможемо в цьому).

Як виписати людину з квартири: все, що потрібно знати

Виписати людини з квартири без її присутності часто необхідно одному з подружжя після розлучення або новому власнику нерухомого майна, коли в купленій квартирі залишаються прописаними члени сім’ї попереднього власника.

Зняти з реєстрації можна в двох випадках: добровільно за особистою заявою особи або примусово (без її згоди) через суд. Розглянемо докладніше, як виписати людину з квартири і які способи для цього застосовуються.

Право власника квартири на реєстрацію мешканців

Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» кожен громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані зареєструвати своє місце проживання.

З моменту прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічний реєстр» в Україні діють нові правила прописки і виписки.

Наявність в квартирі прописаної, але фактично не проживаючої людини, безумовно, порушує права реальних мешканців – вони несуть підвищені витрати на комунальні послуги, не можуть скористатися своїм правом на розпорядження квартири. Також вони дуже незатишно почуваються в психологічному плані.

Якщо людина не живе в квартирі, не цікавиться нею, виїхала в інший регіон (або країну), на квартиру не претендує, однак приїхати і виписатися з квартири у неї немає можливості, тоді слід звертатися до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Порядок виписки за взаємною згодою

Якщо потрібно виписати людину з квартири при наявності згоди, вона повинна особисто написати заяву з проханням знятиїї з реєстрації за колишньою адресою. Заяву подають до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради або в спеціалізований центр надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому зареєстровано особу.

При необхідності виписати з квартири неповнолітнього, потрібна письмова згода його батька і матері. Заява складають і подають батьки як законні представники дитини. Якщо знімати з квартирного обліку доводиться без присутності або без згоди особи (або батьків неповнолітнього), вирішити проблему можливо тільки в судовому порядку.

Що треба знати про позбавлення батьківських прав?

Під позбавленням батьківських прав розуміють, що це дія одного з батьків спрямована на позбавлення прав другого з батьків, який неналежним чином виконував свої батьківські обов’язки. Отже, позбавлення батьківських прав є, з іншого боку, захистом права дитини на можливість мати спокійне щасливе дитинство.

Позбавлення батьківських прав є складною категорією сімейних спорів, якщо порівняти позбавлення батьківських прав з іншою категорією, наприклад, визначення місця проживання дитини або аліментні питання, які можна врегулювати в позасудовому порядку, позбавлення батьківських прав здійснюється лише в судовому порядку.

Чинний Сімейний кодекс України, а саме стаття 164 Сімейного кодексу України дає перелік підстав, згідно з яким визначено правові підстави у одного з батьків, звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Правові підстави позбавлення батьківських прав відповідно до Сімейного кодексу України:

1. Не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2. Ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

3. Жорстоко поводяться з дитиною;

4. Є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5. Вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6. Засуджені за вчинення умисного кримінального злочину щодо дитини.

На практиці вимушена причина для позбавлення батьківських прав одного з батьків може бути:

Якщо один з батьків, який проживає окремо від дитини і зловживає своїми батьківськими правами і не надає дозвіл на тимчасовий виїзд дитини за кордон, з внутрішніх переконань або негативних відносин до одного з батьків;

Якщо один з батьків який окремо проживає від дитини і зловживає своїми батьківськими правами, шляхом підступних дій, а саме надання відповідних дозволів для дитини замість відповідної грошової чи іншого виду винагороди (надання нотаріального дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон і т.д.);

Якщо один з батьків фактично знаходиться за невідомому адресою.

Дані причини для вимушеної подачі позовної заяви до суду, є найбільш поширеними, однак при розгляді даної категорії справи необхідно залучати і інші органи, в даному випадку це орган опіки та піклування, який в окремому порядку розглядає окрему заяву одного з батьків і на підставі колегіальних зборів виносить відповідне рішення (висновок, розпорядження) про доцільність позбавлення батьківських прав.

На підставі цього рішення (висновок, розпорядження) суд приймає відповідне рішення, однак даний висновок органу опіки носить диспозитивний характер, але присутність його в справі є необхідним, оскільки суд повинен виносити рішення з урахуванням такого рішення органу опіки.

Орієнтовний перелік документів для позбавлення батьківських прав:

Копія сторінок паспорта;

Копія свідоцтва про шлюб (за наявності);

Копія свідоцтва про народження;

Копія психологічного висновку про емоційну прихильність дитини до одного з батьків;

Характеристика дитини з дитячого садка, школи;

Акт обстеження житлово-побутових умов, де проживає дитина;

Копія довідки форми 3, або довідки про склад сім’ї;

Копія доказів, що один з батьків постійно супроводжує дитину в медичних, навчальних закладах, а інший з батьків в установу з приводу дитини не звертався;

Копія доказів з додаткових гуртків які відвідує дитина, один із батьків супроводжує дитину, а інший з батьків в установу з приводу дитини не звертався (при наявності);

Характеристика з роботи;

Докази офіційного працевлаштування (з доказами підтверджують дохід);

Характеристика від дільничного інспектора, органів поліції про відсутність скарг, заяв і залучень до адміністративної або кримінальної відповідальності;

Рішення органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав;

Заяви родичів, близьких про те, що один з батьків не бере участі в вихованні дитини та ін .

Чи зобов’язаний спадкоємець виплачувати кредит померлого?

Після смерті близького родича у спадок від нього може залишитися не тільки нажите майно, а й активна позику. Як правило, люди не готові до такого стану справ і часто просто відмовляються отримувати спадщину, не знаючи нюансів. Чи зобов’язаний спадкоємець виплачувати кредит померлого батька або родича і що робити, якщо сталася така ситуація?

Що робить банк в разі смерті позичальника?

В першу чергу важливо відзначити, що банк зупиняє нарахування відсотків з дня смерті позичальника. Спадкоємцям необхідно письмово повідомити кредитора про те, що трапилося і прикріпити копію підтверджуючих документів.

Якщо позичальник помер, хто повинен платити кредит за померлу людину з’ясовується протягом півроку – за фактом прийняття спадщини. На цей час кредит залишається замороженим.

Після прийняття важливо відразу врегулювати відносини з кредитором і домовитися про графік виплат.

У разі, якщо від повернення грошей явно відмовилися – згідно із законодавством України у банку-кредитора є право звернутися до суду.

Хто повинен виплачувати кредит за померлого родича?

Платити кредитні борги померлого родича по закону повинні спадкоємці першої черги – чоловік або дружина, які пережили спадкодавця, діти, а також його батьки. Також зобов’язання поширюються на тих, хто був вказаний в заповіті, якщо такий є. Розглянемо кілька можливих варіантів:

Якщо боржник за життя був одружений – дружина виплачує кредит померлого чоловіка або навпаки. Якщо подружжя перебувало в розлученні – зобов’язання не переходять на колишнього чоловіка або дружину.
Трапляється і таке, що чоловік і жінка роками не живуть разом, але офіційне розірвання шлюбу не відбулося. Тут гостро постає питання – чи справді дружина має виплачувати кредит померлого чоловіка. Пояснюємо, тут ситуація також як і якби подружжя проживало спільно – боргові обов’язки переходять на дружину.

Якщо боржник не був одружений і у нього немає дітей – позику доводиться повертати його батькам. Організації-кредитори йдуть на списання кредиту померлого сина, але це можливо лише з тому випадку, якщо позика була застрахована. Може трапитися, що приймачі отримають суму більшу, ніж необхідно для закриття позики. Це залежить від суми страхової виплати, прописаної в договорі.
Окремо розглянемо варіант, якщо в спадок надходить квартира з боргами. Комунальні борги померлого дістаються спадкоємцю разом з нерухомістю. Чи варто приймати таку спадщину, залежить від суми боргу та стану житла. Але якщо все вже оформлено – щоб уникнути стягнення грошей судом, слід в порядку передбаченому законодавством, сплатити заборгованість по комунальним платежам.

Чи є спосіб не платити кредит за померлого родича?

Найпростіший варіант, як не платити кредит за померлого родича (батька) – не вступати в спадок. Якщо людина не хоче приймати спадщину, їй не потрібно кудись звертатися і писати відмову – через півроку власність померлого переходить державі.

Як правило, цей варіант актуальний, якщо крім боргу нічого від родича не залишилося. Якщо ж є і майно і борг – потрібно зробити оцінку, проконсультуватися з нотаріусом і визначити, чи варто приймати спадщину.

Важливо знати, що банк може вимагати виплати досить недовгий час – шість місяців після того, як банк дізнався про смерть позичальника або один рік після закінчення дії договору позики.

Якщо спадкоємець не був повідомлений про позику та зазначені терміни пройшли – він має право не здійснювати жодних виплат по боргу.

Чи можна подати на розлучення, якщо дитині немає одного року?

На практиці дуже часто складаються ситуації, коли навіть після народження дитини, подружжя не може знайти спільну мову щодо сімейних взаємин, вирішення питань на побутовому рівні і, врешті-решт, виховання малюка. Це призводить до того, що збереження сім’ї стає неможливим і суперечить інтересам одного з подружжя.

Сімейним законодавством України передбачено обмеження в праві подачі позову про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, незалежно від того подає позов чоловік або дружина.

Звичайно ситуації бувають різними і законодавством передбачені випадки, коли право подати на розлучення не обмежується віком дитини, наприклад, ч.2 ст. 110 Сімейного кодексу України регламентує таке право, якщо один із подружжя вчинив протиправне діяння, яке містить ознаки кримінального злочину щодо другого з подружжя або дитини. Однак такі випадки практично поодинокі. Крім того, в даному випадку необхідні не просто висловлювання і заяви другого з подружжя про вчинення кримінального злочину, а й відповідне рішення суду і притягнення чоловіка до відповідальності.

Ст. 110 СК України передбачено ще один виняток із загального правила: чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено з актового запису про народженні дитини.

Процедура також не з простих. У суді доведеться доводити батьківство, проводити експертизу, а це досить неприємний процес з психологічної точки зору.

Такі обставини є винятками з правил, а практика показує, що бажання подати на розлучення до досягнення дитиною одного року виникає на підставі поширених причин розірвання шлюбу в загальному порядку: подружжя не зійшлися характером, різні погляди на життя, нерозуміння, неповага і т.ін.