Розподіл майна під час розірвання шлюбу (що взагалі “не ділиться, як поділити квартиру, автівку, будинок, кредити та борги)

Відомо, що власність, набута в зареєстрованому шлюбі, є спільною. Про це говорить стаття 60 Сімейного кодексу України. При цьому частки подружжя є рівними. Іншими словами, якщо в шлюбі купується рухома або нерухома річ, вона належить як чоловікові, так і жінці в рівній мірі.

Але чи так це насправді?

Певну коригування в це непорушне правило вніс Верховний Суд. Так, в постанові № 6-801цс16, ВСУ зазначив, що майно не є загальним тільки на тій підставі, що воно було придбано в період шлюбу. Статус загального воно набуде лише тоді, коли буде доведено, що обидва члени подружжя грошима або працею брали участь в його придбанні.

Що це означає?

А те, що один з подружжя, який звертається до суду з позовом про поділ майна при розлученні в Україні, зобов’язаний буде довести, що і він теж брав участь в його придбанні. В іншому випадку, суд може відмовити в позові.

А чи завжди частки подружжя є рівними?

У певних випадках, суд може присудити одному з подружжя більшу частку. Одним з таких випадків є ухилення від участі в утриманні дітей. Іншими словами, “не тримаєш дітей без поважних причин – отримуй меншу частку».

Що “ділиться”, а що – ні?

Згідно з нормами Сімейного кодексу, розділу підлягають:
– рухомі і нерухомі речі, які придбані під час законного шлюбу;
– речі для проф. занять, які купувалися для чоловіка або дружини;
– особисте майно одного з подружжя, але істотно збільшило свою вартість під час шлюбу внаслідок спільних трудових і матеріальних вкладень подружжя.

Не підлягає розділу майна при розлученні в Україні і є особистою власністю одного з подружжя майно:
– придбане до шлюбу;
– отримане за договором дарування або у спадок хоч до шлюбу, хоч під час;
– придбане під час шлюбу, але за особисті гроші когось із подружжя, наприклад, чоловік продав, отриману в дар квартиру, і на ці гроші в шлюбі купив іншу;
– приватизоване житло;
– приватизована земля;
– речі індивідуального користування, премії, нагороди, страхові відшкодування і т.п.

Як розділити квартиру?
Для того, щоб розділити спільну квартиру, необхідно скласти позовну заяву про розподіл майна в Україні. До нього додати копії:
– паспорта та коду;
– правовстановлюючі документи на квартиру (договір купівлі-продажу, міни тощо);
– свідоцтва про шлюб (якщо перебуваєте в шлюбі), свідоцтво про розірвання шлюбу або рішення суду про розірвання шлюбу;
– квитанцію про оплату судового збору в розмірі 1% від вартості тієї частини квартири, право власності на яку ви хочете визнати за собою, але не менше 840 грн. 80 коп. станом на 2020 рік. При цьому проводити ринкову оцінку квартири не обов’язково. Такої вимоги в законодавстві немає, а тому ми не поділяємо позицію тих суддів, які залишають позов без руху, мотивуючи тим, що не можуть визначити вартість частини квартири. Іншими словами, можна просто заплатити 840 грн. 80 коп. – мінімальну ставку.
Зазначений пакет документів потрібно подавати в суд за місцем розташування квартири, а не за місцем прописки чи проживання колишніх чоловіка або дружини. Така вимога встановлює Цивільний процесуальний кодекс.

У разі задоволення позову, суд проведе розділ майна при розлученні в Україні і визнає за вами право спільної власності на квартиру і визначить вашу ідеальну частку (зазвичай це 1/2 частина).

Як розділити будинок?

По суті, розділ майна при розлученні в Україні, в складі якого є житловий будинок, мало чим відрізняється від порядку поділу квартири. Пакет документів той же.

Разом з тим, є ряд нюансів. Якщо під час розподілу квартири, ви отримуєте в результаті певну судом ідеальну частку, то будинок, при бажанні, ви можете розділити реально. Іншими словами, перетворити будинок в дві відокремлені квартири з присвоєнням окремої поштової адреси.
Для цього необхідно заявити в суді клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи з метою виявлення технічної можливості поділу будинку в натурі. Експерт у своєму висновку запропонує варіанти такого розділу, і будівельні роботи, які потрібно буде провести, а ви вже виберете найбільш прийнятний для себе варіант. Якщо такий варіант буде справедливим для обох сторін, суд ухвалить рішення про поділ будинку в натурі.

Якщо бажання здійснювати розділ в натурі у вас не буде, то ви не позбавлені права виділити ідеальну частку в цьому житло за аналогією з квартирою.

Як розділити автомобіль. Що робити, якщо один з подружжя його незаконно продав?

Якщо автомобілів кілька, то подружжя може поділити їх так, щоб загальна вартість транспортних засобів, які отримав кожен з них, була приблизно рівною з виплатою іншій стороні певної компенсації або без такої. Наприклад, кожен з подружжя отримує в наслідок поділу майна при розлученні в Україні по автомобілю з доплатою з боку того, чий автомобіль дорожче. Або один отримує два дешевших автомобіля, а інший – один, але більш дорогий і т.д.

Але що робити, якщо автомобіль тільки один? Як його розділити?

Розглянемо 2 варіанти.

Перший – за аналогією з розділом квартири. Кожен отримує право власності на 1/2 його частину, і користуються ним разом. Але гладко в такій ситуації не буває практично ніколи. Автомобілем завжди користується тільки одна зі сторін, як правило, колишній чоловік. В цьому випадку дружина, звичайно, може подати позов про встановлення порядку користування транспортним засобом, наприклад, тиждень він їздить, тиждень – вона, але як показує судова практика, в більшості випадків суди відмовляють у задоволенні таких позовів, мотивуючи тим, що це порушення права власності другого з подружжя.

Тому даний варіант підходить, переважно, в тих випадках, коли обоє дійшли згоди в порядку користування автомобілем.

Другий варіант поділу майна при розлученні в Україні – присудження автомобіля однієї зі сторін з виплатою грошової компенсації інший. Ось він якраз влаштовує подружжя в більшості випадків. І добре, якщо обидва на нього згодні, але що робити, якщо той з подружжя, хто фактично володіє автомобілем, не згоден виплачувати компенсацію?

Здавалося б, відповідь очевидна – звернутися до суду. Так, але не все так просто.

Верховного Суду висловився і з цього питання.

Так, присудження одному з подружжя грошової компенсації за його частку можливе лише за згодою другого з подружжя і після попереднього внесення ним грошей на депозитний рахунок суду. Якщо цього не відбулося, суд не присудить грошову компенсацію, а якщо і присудить, то ймовірність скасування такого рішення досить висока.

В цьому випадку можна використовувати в розділі майна при розлученні в Україні норми Цивільного кодексу, який дає право одному із співвласників право на отримання частки із загального майна в натуральній формі, а оскільки автомобіль є неподільною річчю і не може бути розділений на дві половини, тоді один із співвласників може вимагати від другого грошову компенсацію.

Але не всі сторони «грають чесно в цій грі». Бувають ситуації, коли один з подружжя, бажаючи вивести автомобіль з-під розділу, здійснює його продаж. І, так, технічно це можливо, тому що зараз цю угоду можна зробити через ТСЦ (колишній МРЕВ) і ніхто там не перевірятиме, а чи дійсно авто придбане в шлюбі.

Що робити в цій ситуації?

В цьому випадку необхідно враховувати практику ВСУ. Так, найвищий судовий орган вказав, що угода може бути визнана недійсною, тільки якщо покупець знав чи не міг не знати, що автомобіль був придбаний в шлюбі (наприклад, чоловік продав автомобіль своєму родичу). В іншому випадку, угода дійсна і друга сторона може претендувати на половину від продажної вартості транспортного засобу.

Розділ кредиту і боргів.

А ось це, напевно, сама «хвороблива» і складна тема. Причиною цього є та обставина, що судова практика не виробила точного механізму розділу боргів. І, тим не менше, можемо сформулювати в цьому питанні ряд правил:
– якщо майно було придбано в шлюбі в кредит, тоді воно є загальним і обидва подружжя повинні платити по кредиту в рівній мірі;
– якщо майно було куплено до шлюбу в кредит, а кредит виплачувався в шлюбі із загальних грошей, тоді це майно є особистою власністю того, хто його купив, а інший член подружжя має право на половину від сплачених за кредит загальних грошей;
– якщо річ була придбана в кредит в шлюбі для особистих цілей одного з подружжя, і він виплачував по ньому зі своїх особистих грошей, тоді це майно тільки його;
– якщо річ придбана в кредит в шлюбі в інтересах сім’ї, а кредит виплачував тільки один з подружжя зі своїх особистих грошей, тоді майно є спільним, а той, хто виплачував, може зажадати половину грошей від другого.
Найбільша проблема, з якою клієнти зустрічаються на практиці – як довести, що кредит сплачувався за його особисті гроші або, наприклад, за загальні, а також що майно дійсно було придбано в інтересах сім’ї або, навпаки, тільки лише для себе.

Щоб довести ці факти, використовуються найрізноманітніші засоби доказування: показання свідків, розписки, інші письмові докази і т.д.

Також варто звернути увагу на приватні борги.

Так, наприклад, якщо один з подружжя зайняв у когось гроші (кредит, розписка і т.п.) в інтересах сім’ї, тоді обоє повинні його виплачувати, якщо немає – тоді тільки позичальник.

Аліменти підлягають стягненню навіть за кордоном!

Рішення українського суду про стягнення аліментів підлягає виконанню на території іноземних держав. За загальноприйнятим нормам, переїзд дитини або батька-платника аліментів на постійне місце проживання за кордон, зміна ними громадянства не позбавляють дитину права на утримання. Рішення суду України про стягнення аліментів підлягає виконанню на території іншої країни після його визнання. Також і рішення іноземного суду може бути виконане на території України.

Стягнення проводиться на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном» від 20 липня 2006 року і з метою забезпечення впорядкованого застосування в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, укладеної в Нью-Йорку 20 червня 1956.
Позов про стягнення аліментів розглядається судом України за місцем проживання позивача (стягувача по аліментах). Обов’язковою умовою для подальшого визнання і виконання такого рішення за кордоном є належне інформування відповідача (боржника по аліментах) про процес у випадках, коли він відсутній на території України. З цією метою український суд звертається із судовим дорученням про вручення судових документів та / або здійснення окремих процесуальних дій відповідача в компетентні органи іноземної держави за місцем його проживання. На час виконання судового доручення розгляд справи зупиняється.
Після розгляду справи по суті і винесення рішення останнє повинно бути направлено відповідачу. І тільки після цього стягувач по аліментах може звертатися до компетентних органів з клопотанням про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на території іноземної держави. Це рішення на території іншої країни буде виконуватися відповідно до договору про надання правової допомоги.
У більшості випадків такі клопотання за посередництва обласних територіальних управлінь юстиції направляються до Мін’юсту для подальшого відправлення компетентним іноземним органам.
Якщо батько живе в Україні, а дитина – за кордоном, позов про стягнення аліментів може бути подано до суду в Україні.
Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплаті додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміні способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися не тільки по місцезнаходженням відповідача, а й за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Звернення іноземного позивача з позовною заявою про стягнення аліментів (про зміну розміру аліментів) з відповідача, який проживає в Україні, здійснюється через уповноважений орган своєї держави. Останній направляє відповідні документи Міністерству юстиції України.
Суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення іноземного суду може бути пред’явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред’явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Як стягнути аліменти на дитину, якщо один з батьків проживає за кордоном?

Щоб стягнути аліменти з боржника, яка живе за кордоном, у громадян України є два способи:
– звернутися до компетентного органу іноземної держави, де проживає боржник, з клопотанням про визнання і видачі дозволу на виконання рішення суду України про стягнення аліментів (якщо питання стягнення аліментів вирішувалося в Україні і є рішення суду);
– звернутися до компетентного органу країни, в якій проживає боржник, із заявою про винесення рішення по аліментах (така можливість передбачена Конвенцією ООН 1956 року і Гаазької конвенції 2007 року, однак на практиці в повному обсязі держави погоджуються приймати такі заяви).

Які документи слід подавати?

У разі, коли є рішення суду України про стягнення аліментів, необхідно звернутися з клопотанням стягувача про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів, адресований суду іноземної держави.

У клопотанні повинні бути зазначені:
Повне ім’я відповідача (боржника).
Дата народження.
Громадянство, а також, наскільки це відомо позивачеві (стягувачу), його адреса або адреси протягом останніх 5 років.
Рід занять і місце роботи.
Наявні відомості про фінансовий і сімейний стан боржника, в тому числі інформація про належне йому майно.
Будь-яка інша інформація, яка може сприяти встановленню місцезнаходження боржника або виконання клопотання.

До клопотання докладають належним чином оформлені судом, який виніс рішення, такі документи:
Завірена судом копія судового рішення з відміткою, рішення вступило в законну силу.
Довідка державного виконавця про часткове виконання або невиконання рішення на території України.
Довідка суду про те, що відповідача належним чином повідомили про день судового засідання, і копії документів, що підтверджують це, якщо відповідач не брав участі в судовому засіданні.
Завірений переклад клопотання та його додатків на іноземну мову.
У разі виїзду одного з батьків – платника аліментів на постійне місце проживання за кордон, обов’язок по утриманню дитини не припиняється. Для забезпечення виконання зобов’язань можна: укласти договір між платником аліментів і тим з батьків, з яким залишається дитина, укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно.
Якщо боржник проживає або постійно працює в державі, з яким відсутня міжнародний договір, який передбачає спрощений порядок звернення про стягнення аліментів, питання про стягнення аліментів вирішується виключно в порядку і на умовах, визначених законодавством такої іноземної держави. В такому випадку стягувач самостійно або через адвоката звертається до іноземного суду або іншого компетентного органу для вирішення питання про стягнення аліментів або про визнання і виконання рішення українського суду.

Як стягнути аліменти, якщо боржник офіційно не працює і у нього немає майна?

Багатьом знайома ситуація, коли аліменти стягнуті, але боржник ніде офіційно не працює і у нього немає ніякого майна – реально отримати аліменти “не реально”.

І одна справа, коли зроблено все, що залежить і від стягувача, і від виконавця і інша справа, коли виконавчий лист просто знаходиться «на виконанні».

Що робити коли боржник не з’являється на виклики виконавця?

Як відомо, переважно листування з боржником ведеться простими, які не рекомендованими, листами.

Це стратегія боржника або пошта так працює, але листи повертаються (рекомендовані). Таким чином боржник не отримує листів, не йде до виконавця і не повідомляє про причини неявки.

В такому випадку можна вдатися до приводу боржника, що передбачено ст. 438 Цивільного процесуального кодексу України та п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

До підстав, чому суди відмовляють у задоволенні клопотань виконавців відноситься: неналежне підтвердження факту повідомлення відповідача про виклик, ненадання суду інформації про доходи боржника, майна і т.п.

Привід здійснює поліція відповідно до п. 27 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліції» і відповідно до розділу V Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів.

Що робити, якщо боржник не проживає за адресою реєстрації та / або привід не дав результатів?

Якщо місце проживання боржника невідомо, можна оголосити його в розшук.

Оголошення боржника в розшук також регулюється ст. 438 Цивільного процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Істотним підставою для відмови в задоволенні подання виконавця є відсутність доказів належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та виклики боржника до виконавця.

Розшук здійснює поліція відповідно до п. 27 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліції» і відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 408 від 27.08.2008 року «Про затвердження Порядку розшуку боржника – фізичної особи».

Згідно цього Порядку, для розшуку боржника робляться такі заходи, наприклад, як:

1. Вивчаються матеріали, які містять інформацію про боржника;

2. Встановлюється коло осіб, з якими боржник підтримував стосунки і які ймовірно мають відомості про його місцезнаходження;

3. Здійснюється перевірка за реєстрами і обліками:

3.1. Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів по отриманню ідентифікаційного номера або відмови від нього;

3.2. військкоматів;

3.3. сервісних центрів МВС по реєстрації транспортних засобів;

3.4. підрозділів дозвільної системи по реєстрації зброї;

3.5. банківських установ про наявність рахунків (у встановленому законодавством порядку).

4. За місцем навчання або роботи – для отримання відомостей, які можливо будуть використані в розшуку.

Обмеження в праві водіння, виїзду за кордон та інше.

Якщо у боржника по аліментах є по ним заборгованість за 4 місяці і більше, то виконавець вживає заходів щодо:

– арешту рахунків в банках;

– тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною і охолощена зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії;

– тимчасового обмеження боржника у праві полювання;

– тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Поки такі обмеження є малодійовими, з урахуванням карантину COVID-19. І при цьому:

– тимчасове обмеження боржника у праві управління транспортними засобами – під час пандемії COVID-19 таке обмеження стає найбільш небажаним для платників аліментів.

Якщо при наявності цієї заборони водій буде керувати транспортним засобом, то його притягнуть до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП:

Керування транспортним засобом особою, щодо якої встановлено тимчасове обмеження в праві керування транспортними засобами, – тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

До слова, при необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов’язковою для виконання поліцією.

Залучення до адміністративної відповідальності за несплату аліментів

Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення вносилися спеціально, щоб стимулювати неплатників аліментів їх платити.

Кримінальна відповідальність за несплату аліментів

При заборгованості за 3 місяці і більше виконавець повідомляє стягувача про можливість звернеться в поліцію із заявою про скоєння злочину, передбаченого ст. 164 Кримінального кодексу України (відповідно до ч. 11 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, по відношенню до неплатника аліментів можна застосувати ряд заходів, які можуть впливати на боржника і він сплатить заборгованість, що виникла.

Звільненння працівника під час карантину – законно!

Останнім часом на сторінках окремих видань, які женуться за сенсацією, з’явилися консультації, в яких повідомляється, що за кожного звільненого під час карантину працівника керівникам загрожує штраф в розмірі до 51 тисяч гривень або виправні роботи, а також позбавлення права обіймати певні посади строком до 3 років або виправними роботами на строк до 2 років. Звичайно, це призводить до зайвої паніки в бухгалтерських колах. Тому в консультації розглянемо підстави для звільнення працівників у період дії карантину, яке є законним правом роботодавця.

В першу чергу варто зауважити, що ніякі зміни щодо звільнення працівників на період здійснення карантинних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню COVID-19, не вносилися.

Підстави для припинення трудового договору з працівником визначені в ст. 36, 38-41, 45 КЗпП, а саме:

– угода сторін;
– закінчення терміну дії трудового договору;
– призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи і посада;
– розірвання трудового договору з ініціативи працівника;
– розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу;
– розірвання трудового договору на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;
– переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
– відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку зі зміною істотних умов праці;
– набрання законної сили вироком суду, який виключає можливість продовження роботи;
– укладення трудового договору (контракту) всупереч вимогам Законів від 16.09.14 р № 1682-VII «Про очищення влади» і від 14.10.14 р № 1700-VII «Про запобігання корупції»;
– підстави, передбачені контрактом та іншими законами.
Таким чином, якщо якийсь з вищенаведених підстав виникло в період карантину, звільнення працівника буде законним. Роботодавець не нестиме ніякої відповідальності за таке звільнення.

Затопили сусіди зверху! Що робити?

Ситуація, коли “заливають” сусіди, всім давно відома. Як правильно діяти в таких випадках і як захистити свої права?
 
Безперечно, всі питання з відшкодування збитків, завданих затопленням квартири, бажано врегулювати самостійно, “мирно” і не доводити справу до суду. Адже судові процедури можуть тривати від шести місяців до декількох років. Однак, в тому випадку, коли винуватець відмовляється добровільно відшкодовувати завдані збитки, потрібно ретельно підготувати всі необхідні документи і подавати позов до суду.

Фіксація факту затоплення

В першу чергу, необхідно написати заяву в ЖЕК, який обслуговує Ваш будинок. На підставі заяви, працівники ЖЕКу складають акт про затоплення, в якому вказується його причини і місце, також вказується, що саме було пошкоджено. Акт складаються в присутності винуватця затоплення. Якщо він не побажав бути присутнім при роботі комісії, це не може бути причиною для оскарження в суді. Головне, повідомити винуватцеві про дату і час проведення робіт письмово (рекомендованим листом). У більшості випадків, якщо господар квартири, звідки сталося затоплення, зацікавлений у врегулюванні проблем, він знайде можливість бути присутнім при складанні акта.

На всіх етапах обов’язково потрібно робити фото- і відео- зйомку результатів і наслідків затоплення. Надалі, ці матеріали долучаються до позову.

Оцінка збитку експертною компанією

Після складання акту необхідно оцінити вартість завданих збитків. Для експертизи потрібно запросити незалежних судових експертів. Вони оцінюють збитки за зіпсовані шпалери, підлогу, штукатурку тощо. Фахівці розраховують вартість будівельних матеріалів і ремонтних робіт. Для того, щоб експертиза була об’єктивною, її слід робити через деякий час після затоплення. Таким чином, можна буде виявити наслідки затоплення, які проявляються пізніше.
На проведення експертизи необхідно запросити власника квартири, звідки сталося затоплення. Винуватець також має право запросити своїх експертів, які зможуть провести власну оцінку.

Тільки після проведення експертизи і складання акту можна робити ремонтні роботи в квартирі.

Моральна шкода

Сума компенсації моральної шкоди за завдані незручності не регламентовані законодавчо і визначаються судом суто індивідуально. У той же час, в результаті затоплення Ви протягом деякого часу живете в квартирі, яка незручна для проживання, а саме: не працюють електроприлади, Ви не можете належним чином готувати їжу, відпочивати, Ви змушені витрачати свій час на усунення наслідків затоплення. На підставі цього й формується розмір морального збитку, який має бути доведений в суді.

Витрати на експертизу і судові процедури

Після того, як всі необхідні документи оформлені, подається позов і очікується рішення суду. Якщо ж відповідач ігнорує і не з’являється на судові засідання, то рішення буде прийнято без нього (заочне рішення). Це тільки збільшить час на проведення судових процедур.

Разом з тим, якщо дотримуватися всіх необхідних процедур, цілком реально можна стягнути з винуватця суму заподіяної шкоди, моральну шкоду та витрати, пов”язані з розглядом справи в суді.