Стягуємо аліменти на утриманння… дружини (чоловіка)

Аліменти можуть стягуватися не тільки на утримання дітей, а й в інших, передбачених законом, випадках.

Вступ в шлюбні відносини покладає на подружжя обов’язок піклуватися один про одного.

Коли ми чуємо про аліменти і аліментних зобов’язаннях, відразу ж виникає асоціація з дітьми та стягненням аліментів на утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей.

Однак право на утримання мають і інші особи, у визначених законом випадках.

Отже, коли є підстави розраховувати на одержання утримання (аліментів) від другого з подружжя?

В яких випадках право на утримання (аліменти) зберігається після розлучення (розірвання шлюбу)?

Правам та обов’язкам подружжя на утримання присвячена Глава 9 Розділу II Сімейного кодексу України.

Статтею 75 Сімейного кодексу України встановлено, що право на утримання (аліменти) має той із подружжя, хто:

є непрацездатним,

потребує матеріальної допомоги,

за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, для виникнення права на утримання (права на аліменти) у одного з подружжя від другого з подружжя, необхідно існування (виникнення) одночасно трьох умов:
особа повинна бути непрацездатною;
повинна потребувати матеріальної допомоги і при всьому при цьому, – другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Відсутність однієї із умов, – виключає право на аліменти у подружжя як і виключає обов’язок другого з подружжя сплачувати аліменти на утримання дружини (чоловіка).

Також Сімейним кодексом України визначено, кого слід вважати «непрацездатним» і коли є підстави говорити про те, що чоловік «має потребу матеріальної підтримки»:

непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, є інвалідом I, II чи III групи.

Один з подружжя вважається таким, який потребує матеріальної підтримки, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Також законом встановлено випадки, коли чоловік не має права на аліменти:

права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто

став непрацездатним у зв’язку із вчиненням умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Чи припиняється право на утримання (аліменти) після розірвання шлюбу?

Ні, Сімейним кодексом України прямо передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права особи на аліменти (зміст), яке виникло у нього під час шлюбу.

Крім того, після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, за умови що колишній чоловік (дружина) може надавати матеріальну допомогу.

Особа має право на утримання (аліменти) і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність є наслідком протиправної поведінки щодо нього колишнього чоловіка (дружини) під час шлюбу.

Також слід враховувати, що якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більше п’яти років, він (вона) мають право на утримання (аліменти) після досягнення пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менше 10 років.

Якщо в зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, доглядом про членах сім’ї, хворобою або іншими обставинами, які мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і за умови, що колишній чоловік (дружина) може надавати таку матеріальну допомогу. У цьому випадку право на аліменти (зміст) зберігається протягом 3-х років з дня розірвання шлюбу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *